Її не показують на екскурсіях і не згадують у путівниках. В офіційних документах вона проходить під назвою «колекція рослин захищеного ґрунту» – 184 колекційні одиниці, з них 162 види, чотири різновиди, п'ять гібридів і тринадцять культиварів. За цими цифрами стоїть шматок вологих тропіків, який тримають живим посеред Голосієва.
Не набір рослин, а набір родин
Колекція, зібрана для навчання, будується інакше, ніж колекція, зібрана для краси. Тут немає завдання вразити відвідувача – тут є завдання показати студентові, як влаштований рослинний світ. Тому рахунок іде не стільки на окремі рослини, скільки на родини, кожна з яких відповідає за свій сюжет.
Ароїдні. Найпомітніша група і, мабуть, найвдячніша для викладання. Монстера деліциозна тут головна: у молодому віці її листя суцільне й дрібне, а характерні прорізи й отвори з'являються тільки з дорослішанням – тобто на одному стелажі можна показати дві фази життя однієї рослини, які легко прийняти за різні види. Додайте до цього повітряні корені, що звисають до підлоги й шукають опору, і суцвіття-початок, загорнутий у покривало, – і одна рослина закриває півлекції з морфології. Поруч ту саму родину зазвичай представляють філодендрони, антуріуми, спатифілуми, епіпремнуми, диффенбахії та аглаонеми – вражаюче різні на вигляд родичі.
Бромелієві. Ця група в колекції є – про «тропічні бромелії» згадують навіть в описах саду. Головний козир родини в тому, що до неї належить ананас: рослина, яку всі бачили в магазині і майже ніхто не бачив живою. Решта бромелієвих демонструє інший фокус – розетку-цистерну, у якій листя щільно змикається основами й накопичує дощову воду, фактично перетворюючи рослину на власний резервуар. А тілландсії доводять справу до крайності: вони живуть на гілках чужих дерев і беруть вологу з повітря лусочками на листках.
Орхідні. Одна з двох найбільших родин квіткових рослин світу – і одна з найскладніших для пояснення без живого зразка. Тут показують веламен, губчасту білу тканину на повітряних коренях, що вбирає воду як промокашка; колонку, у якій тичинки й маточка зрослися в єдиний орган; полінії – злиплі грудочки пилку, які запилювач виносить на собі цілком. Плюс залежність від симбіозу з грибами, без якої насіння орхідеї не проросте.
Агавові й сукуленти. Юки в колекції виросли до людського зросту – в оранжерейних умовах це майже завжди Yucca gigantea, беззуба юка з Центральної Америки з м'яким листям без колючого вістря й потовщеним при основі стовбуром. Практична цінність такого екземпляра суто навчальна: юку постійно плутають з драценою, і поставити їх поруч – найшвидший спосіб пояснити різницю раз і назавжди. Ця ж група зазвичай тягне за собою агави, сансев'єрії та кактуси, а разом з ними – класичну демонстрацію конвергентної еволюції: американські кактуси й африканські молочаї не є родичами, але під тиском однакового клімату набули майже однакового вигляду.
Банан. Формально – найбільша трав'яна рослина світу, і саме на ній це твердження перестає бути абстракцією. Те, що виглядає як стовбур, ним не є: це щільно згорнуті піхви листків, а справжнє стебло сидить у ґрунті. Культурні банани не мають насіння, бо плодоносять без запліднення, а пагін після плодоношення відмирає, поступаючись місцем бічному відростку. В оранжереях України це переважно карликові культивари Musa acuminata.
Корисні тропічні рослини. Група, заради якої такі колекції часто й створювали. Кава, цитрусові, фікуси, інжир, папайя – рослини, чиї плоди й продукти студент бачив тисячу разів, не маючи уявлення, як вони ростуть. До них зазвичай додають папороті й саговники як живих свідків давніших епох рослинного світу.
Колекцію вже одного разу втратили
Ботанічний сад почався у 1928 році з дендраріуму, і насіння для екзотів везли звідусіль – із Ялти, Ленінграда, Ташкента. До 1941 року зібрання розрослося приблизно до 700 видів.
Друга світова обірвала це різко. Частину насаджень знищили, а теплиці та колекції розграбували – саме оранжерейна частина, найвразливіша з усього, зникла практично повністю. Відновлення почалося одразу після звільнення Києва.
Чому її не показують
Оранжерея – не експозиція, а робоче навчальне приміщення, і колекція існує рівно для того, щоб з нею працювали викладачі та студенти. Живі тропічні рослини потрібні для занять з ботаніки, дендрології та квітникарства: жоден слайд не покаже, як насправді влаштований несправжній стовбур банана чи повітряний корінь орхідеї. На цьому ж матеріалі виконують навчальні та наукові роботи.
Тому потрапити сюди «просто подивитися» не вийде – до теплиці заходять у складі навчальної групи або за попередньою домовленістю зі співробітниками саду. Публічного каталогу колекції теж немає в жодному відкритому джерелі. І це, зрештою, логічно: її ніколи й не збирали для того, щоб показувати.