Сезон навчальних практик у ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України – у розпалі. Цього тижня, з понеділка, студенти-лісівники розпочали одну з ключових практик свого фаху – навчальну практику з дисципліни «Лісівництво». Її мета – закріпити теоретичні знання про природу лісу, способи його поновлення та технологію лісовирощування. А базою для практики традиційно слугує ВП НУБіП України «Боярська лісова дослідна станція» – місце, з яким пов’язані десятиліття вітчизняної лісівничої науки.

Головна база лісівничої освіти й науки
Історія Боярської ЛДС бере початок у 1925 році, коли одночасно з відкриттям лісоінженерного факультету при Київському сільськогосподарському інституті було створено Боярський лісгосп – навчальну, наукову й виробничу базу для підготовки фахівців лісової галузі. Як окрему дослідну станцію її сформовано 1966 року на базі Боярського навчально-дослідного лісгоспу.

За природною зональністю територія станції охоплює південну частину Полісся на переході до Лісостепу, а загальна площа лісових угідь становить 17 835 гектарів. Сьогодні це сучасне комплексне підприємство, що органічно поєднує виробничу, навчальну та наукову діяльність. Боярська ЛДС – одне з небагатьох навчально-дослідних господарств на європейському просторі, яке має сертифікат Forest Stewardship Council® (FSC): він підтверджує екологічно збалансоване, економічно ефективне й соціально відповідальне ведення лісового господарства за міжнародними стандартами.

Саме тут – на постійних пробних площах, у різновікових насадженнях і на дослідних об’єктах – теоретичні знання студентів щороку перевіряються справжнім лісом.

Навчальна практика з лісівництва охоплює повний цикл лісогосподарських робіт. За її програмою майбутні фахівці вчаться:
• виконувати лісівницький опис насаджень у натурі, визначати тип лісорослинних умов, тип лісу й тип деревостану;
• призначати спосіб рубки головного користування та проводити відведення й таксацію деревостану на ділянці стиглого лісу;
• оцінювати потребу насаджень у рубках догляду та санітарно-оздоровчих заходах, відводити відповідні ділянки;
• керувати технологічним облаштуванням лісосік;
• оформлювати всю супровідну документацію – від перелікових відомостей до матеріалів, потрібних для видачі лісорубного квитка;
• здійснювати огляд місць рубок і контроль за дотриманням законодавства у сфері лісового господарства.

Кожен із цих навичок – крок від студента до кваліфікованого лісівника, здатного самостійно організувати й провести роботи в лісі.

Ділянки з історією: жива лабораторія просто неба
Особлива цінність практики в тому, що студенти працюють не з умовними прикладами, а на реальних наукових об’єктах, які закладали відомі вчені-лісівники. Дослідження лісівничого спрямування на теренах станції розпочалися ще на початку 1950-х років – із масштабного вивчення природного поновлення сосняків Українського Полісся. Біля витоків цього напряму стояли завідувач кафедри загального лісівництва О. Л. Новіков та доценти П. М. Мегалінський і В. С. Наконечний.
Значну частину постійних пробних площ заклав професор Володимир Єфремович Свириденко (1929–2008) – знаний лісівник, талановитий організатор і методист, співавтор перших україномовних підручників «Лісівництво» та «Лісова пірологія». Символічно, що сьогодні студенти опановують дисципліну саме за підручником, створеним ученим, який власноруч проектував ділянки, де ця практика й проходить.
Пройти цими ділянками – означає буквально пройти сторінками історії вітчизняного лісівництва.

Наука, що передається з рук у руки
Найважливіше, що спостереження на цих ділянках не переривалися десятиліттями: кожне нове покоління студентів продовжує дослідження, розпочаті їхніми попередниками. Так лісівнича наука передається безперервно – від викладача до студента, від закладеної колись пробної площі до нового наукового відкриття.
Цього тижня чергове покоління майбутніх лісівників вийшло в ліс. Бажаємо студентам плідної практики, нових знань і справжнього наукового натхнення!

Посилання скопійовано!