Рік у мисливському господарстві Боярської ЛДС: від заготівлі кормів до наукових досліджень

Напередодні зими пропонуємо переглянути відео про навчально-науково-дослідне мисливське господарство ВП НУБіП України «Боярська лісова дослідна станція». Для мисливствознавців це відповідальна пора: корми вже заготовлено, і з настанням холодів їх почнуть розвозити до годівниць. Утім підготовка до зими – лише один із етапів роботи, яка триває цілий рік.

Господарство створене у 2012 році й охоплює 9485 гектарів угідь, де мешкають лось, козуля, кабан, заєць-русак, лисиця, куниця лісова, борсук і білка. Його головне завдання – збереження та відтворення фауни, а обсяги біотехнічних та інших заходів визначає Проєкт організації та розвитку господарства на 2013–2027 роки. Водночас угіддя слугують базою для наукових досліджень і практичної підготовки майбутніх фахівців Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП України.

Основу цієї роботи становлять біотехнічні заходи – комплекс робіт, що поліпшує умови існування та розмноження тварин. В угіддях підтримують мережу годівниць і підгодівельних майданчиків, а на 3,2 гектара кормових полів вирощують кукурудзу й овес. Щороку на зиму тут заготовляють 30–40 тонн кормів. Гілковий і трав’яний корм готують ще влітку, коли в листі найбільше поживних речовин: цього року заготовлено 800 березових, 300 дубових і 1700 кропив’яних віників.

Підгодівля розрахована на козулю, лося, кабана, зайця та інших мешканців угідь. Її проводять у період нестачі природних кормів. Вона не замінює природного харчування, а лише допомагає тваринам пережити найскрутнішу пору року.

Щоб оцінювати стан популяцій і результати цієї роботи, мисливствознавці станції разом зі студентами наукового гуртка кафедри лісівництва ведуть облік чисельності тварин. Для спостережень використовують і фотопастки: вони дають змогу з’ясувати, які види, коли і як часто відвідують підгодівельні майданчики, не турбуючи тварин. До відео увійшли саме такі кадри – дикі кабани на майданчику після закладання кормів.

Поповнювати угіддя дичиною допомагає штучне розведення. З 2019 року у вольєрах утримують маточне поголів’я фазана мисливського та дикої качки, а молодняк підрощують до випуску в мисливські угіддя.

Окрема увага – біобезпеці. Мисливські господарства відіграють важливу роль у запобіганні поширенню хвороб диких тварин, зокрема африканської чуми свиней (АЧС). У співпраці з Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) на базі господарства облаштовано навчально-виробничий майданчик для первинного оброблення туш добутих тварин з дотриманням ветеринарно-санітарних вимог. Для станції біобезпека – не лише щоденна практика, а й напрям наукових досліджень.

Турбота про угіддя не обмежується сушею: водойми регулярно зариблюють коропом, товстолобом і карасем.

Тож підготовка до холодів – лише частина річного циклу, у якому практика, наука й навчання доповнюють одне одного. Як ця робота виглядає зблизька, дивіться у відео.