Обговорення нової редакції Лісового кодексу підсвітило багато проблемних питань галузі

24-25 червня 2025 року в Києві відбувся семінар з обговорення концепції нової редакції Лісового кодексу України та прогалин і неузгодженостей із лісовим законодавством країн ЄС. Під час події всі зацікавлені сторони обговорили не лише те, як саме потрібно оновити Лісовий кодекс України, а й багато проблемних питань лісової галузі.

Нагадаємо, що семінар пройшов у рамках робіт з адаптації лісового законодавства України до законодавства Європейського Союзу, які здійснюються для виконання лісівничого компоненту фінансованого ЄС проєкту «Комплексне, конкурентоспроможне та економічно раціональне створення ланцюжків доданої вартості у сільському, рибному та лісовому господарствах», що імплементується Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), та є другим у низці семінарів, які проводять в рамках реалізації угоди між ФАО та Національним лісотехнічним університетом України  щодо підтримки процесу адаптації лісового законодавства України до лісового acquis Європейського Союзу.
Варто зазначити, що на семінарі організаторам вдалося зібрало всіх найбільш зацікавлених бенефіціарів і стейкхолдерів: були присутні представники влади, бізнесу, наукових установ, громадських організацій та міжнародних партнерів. Загалом участь у семінарі взяло понад 80 учасників, 47 з яких долучилися онлайн.
Присутні обговорили прогалини чинного законодавства та його невідповідність окремим аспектам політики ЄС, те, як потрібно змінити чинний Лісовий кодекс, щоб він відповідав викликам сьогодення. Також відбулася дискусія стосовно того, як має розвиватися лісова політика України.

«Ті виклики, які стоять сьогодні перед нашою країною, перед лісовим господарством – вони тільки збільшуються, – зазначив народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко під час свого вітального слова. За його словами, ці виклики пов’язані перш за все, безумовно, з війною, з повномасштабним вторгненням до нашої країни, знищенням величезних масивів лісів, з переведенням лісів в зовсім іншу категорію лісів – лісів, непридатних або обмежено придатних для використання в лісовому господарстві, лісів, які забруднені вибухонебезпечними предметами, лісів, які втрачають поступово свої функції. Є й інші виклики – виклики, які стосуються, безумовно, змін клімату, впровадження в Україні нової кліматичної політики, необхідності підготовки до секторальних змін, необхідності приведення нашого законодавства до світового щодо забезпечення функції лісів як поглинача СО₂. Є також виклики, пов’язані із децентралізацією.
Народний депутат повідомив, що Україна успішно завершила офіційний скринінг відповідності законодавства, у тому числі лісового, нормам ЄС у межах переговорного розділу 27 «Навколишнє середовище, клімат та цивільний захист», отримавши високу оцінку відповідності національного законодавства нормам права ЄС.
«Докорінна зміна нашого Кодексу є найкращим прикладом приведення нашого законодавства до європейського законодавства, до тих вимог, які існують перед нашою країною, перед лісовим господарством, – зазначив також Олег Бондаренко. – Дійсно, завдяки клопітливій роботі над новою редакцією Лісового кодексу, завдяки узгодженню всіх позицій між стейкхолдерами, завдяки спільній роботі практиків, теоретиків, експертів, громадськості ми можемо напрацювати найкращу модель лісового господарства не тільки в Україні, а й в Європейському Союзі, враховуючи те, скільки викликів перед нами, враховуючи те, який досвід ми маємо порівняно з іншими країнами».  

У своїй вітальній промові генеральний директор ДП «Ліси України» Юрій Болоховець зазначив, що при розробці нової редакції Лісового кодексу потрібно керуватися принципом «не нашкодь» при внесенні змін. Забігаючи наперед, зазначимо, що цю тезу підтримали і низка інших учасників семінару.

«Наша країна має, можливо, не найвищу лісистість, до якої прагне сьогодні Європа,  але ми точно одні з лідерів по запасам на 1 га. – сказав генеральний директор ДП «Ліси України». – Якщо я не помиляюся, ми дев’яті в Європі по запасам. Це за умови того, що велика частина наших лісів зростає у степовій і лісостеповій зоні. Про що це говорить? Це говорить про те, що в ті лісові насадження, якими ми сьогодні оперуємо, які оберігаємо, були закладені досить серйозні знання і вміння попередніх поколінь лісівників. І ми зобов’язані ефективно розпорядитися цими ресурсами. Чи ефективно ми сьогодні ними розпоряджаємося? На мою суб’єктивну думку, ні, тому що щороку ми рухаємося більше в частині заборон і обмежень, а не ефективного використання».

Юрій Болоховець повідомив, що значна  частина лісів ушкоджена бойовими діями, є величезна кількість лісів уже пристигаючого і стиглого віку, яку лісівники зобов’язані замінити, проте є низка обмежень, які сьогодні приносять шкоду і стримують ефективне використання лісових ресурсів.
«При цьому ми є унікальною країною, тому що в нас до сьогодні ще налічується майже 2 млн самосійних лісів. Це – природній скарб, це – унікальні пам’ятки природи, які ми зобов’язані зберегти і це є, скажем так, площа і для наукових досліджень, і для створення майбутніх об’єктів природозаповідного фонду, а не створення їх на промислових плантаціях, які закладалися безпосередньо для господарської діяльності. Тому ми маємо приймати більш рішучі і швидкі дії в цьому плані. Саме таке широке представництво дозволить нам почути одне одного і знайти такі компромісні рішення, які підуть на користь всім», – завершив свій виступ генеральний директор ДП «Ліси України».

Міхаель Вольф, спеціаліст з питань політики сільського господарства, лісового господарства та сприяння торгівлі в Генеральному директораті з питань сусідства та партнерства у Представництві ЄС в Україні, виступаючи під час семінару, підкреслив готовність ЄС підтримувати Україну, зокрема і щодо розробки сучасного Лісового кодексу. Він зазначив, що ліси відіграють важливу роль у Європейському Союзі, оскільки вони – це значно більше, ніж дерева на мапі, це – важливі екосистеми, які підтримують місцеві громади, зберігають біорізноманіття та допомагають регулювати клімат.

«Нашою метою є збереження лісу як багатої екосистеми і в той же час підтримка їхнього вкладу в економіку.  Це про встановлення  правильного балансу між людьми і природою, економікою та екологією, теперішніми потребами і завтрашньою відповідальністю», – сказав Міхаель Вольф.

Радник з питань політики та програми офісу ФАО в Україні Михайло Малков від обличчя ФАО висловив вдячність Комітету з екологічної політики ВРУ, Міндовкіллю, Держлісагентству, Державній екологічній екоінспекції, НЛТУ України та НУБІП України за організацію семінару. Він зазначив, що у ФАО вважають, що семінар сприятиме гармонізації українського лісового законодавства зі стандартами ЄС і буде важливим кроком у реалізації Державної стратегії управління лісовим господарством до 2035 року. За його словами, семінар має стати інклюзивною платформою, що об’єднує представників уряду, наукових кіл, громадянського суспільства та приватного сектору. Також представник ФАО підкреслив важливість дотримання принципу Science and Governance: важливості науки в управлінні лісовим господарством як одного з принципів європейської політики.

Результати роботи проєкту щодо перекладу термінів і визначень лісівничого права

Презентував результати роботи над термінами та визначеннями українського лісового права та стан робіт і наступні кроки національний фахівець лісівничої програми ФАО Василь Масюк.

«В цій роботі було декілька етапів і перший з них – зрозуміти лісовий aquis ЄС, адже, читаючи європейські закони, ми розуміємо різні речі під термінами», – зазначив він.
Василь Масюк повідомив, що в результаті проведеної роботи створено глосарій, в якому опрацьовано більше 500 слів і виразів разом із визначеннями. На основі цього глосарію експерти переклали на українську нормативні акти ЄС, які прямо чи опосередковано дотичні до лісівництва, де було опрацьовано близько 2000 слів і виразів для перекладу.
«Метою перекладу було зрозуміти суть правових актів ЄС, а не підігнати їх до діючих українських термінів та визначень», – пояснив національний фахівець лісівничої програми ФАО.

За його словами, основним результатом цієї клопіткої роботи стало те, що сформовано методологію організованого перекладацького процесу з інтеграцією великих мовних моделей та лісівничої термінологічної експертизи та завершено переклад глосарію і документів, на разі вони на стадій фінального оформлення, відтак будуть доступні всім зацікавленим сторонам.

Детальніше про методологію роботи з термінологією і перекладами під час своєї презентації розповів координатор робочої групи з термінології та перекладів, старший викладач НУБіП України Євгеній Хань.
«В нас була чітка ціль – перекласти конкретні документи, вибрати із них терміни, які потребують уваги і по тих термінах, в яких є в авторитетних джералах інформації визначення, дати ці визначення», – розповів він.
Через обмеженість ресурсів команда зосередилася на основних документах лісового права ЄС, частину з яких вже перекладали інші стейкхолдери. Як пояснив Євгеній Хань, переклади мають інформативний характер і їхня основна ціль – краще зрозуміти законодавство ЄС.
Технічний процес виглядав наступний чином: визначений фахівець здійснював попередній переклад, використовуючи САТ-інструменти та DeepL для початкового перекладу, далі відбувалося ідентифікування термінів, щодо яких можливі складнощі при перекладі, відтак робоча група узгоджувала терміни, спираючись на свій експертний досвід, використання професійної термінології, застосовне законодавство, академічні та інші джерела тощо. Тоді узгоджені терміни додавались до глосарію і починалася наступна ітерація перекладу з використанням CAT – інструментів та великої мовної моделі для узгодження термінів і перекладів.

На завершення свого виступу Євгеній Хань висловив переконання, що цей підхід має масштабуватися та використовуватися іншими сторонами та на стратегічній ролі перекладу термінів і визначень.
«Викликами перекладу однозначно є дуже багато аспектів, які потребують залучення зацікавлених сторін, консультантів для того, щоб узгодити цей переклад», – сказав він, наголосивши на ролі технологій, зокрема, штучного інтелекту та спеціалізованого програмного забезпечення у масштабуванні та поширенні інформації.
«Цінність глосарію однозначно є фундаментальною для забезпечення термінологічної єдності, це – живий документ, він не є статичним. Щодо використання технології,  в нашому випадку найкращою моделлю була «людина-машина», – повідомив координатор робочої групи з термінології та перекладів проєкту.

Лісовий кодекс: три точки зору

Повернімося знову до виступу національного фахівця лісівничої програми ФАО Василя Масюка. Окрім презентації результатів роботи над термінами і визначення українського лісового права, він розповів про стан робіт та наступні кроки з розробляння нової редакції Лісового кодексу.
«Спроба нашої роботи – це відійти від гарячкового гасіння пожеж у нормотворчій діяльності, а системно підійти до напрацювання нової редакції Лісового кодексу», – зазначив національний фахівець лісівничої програми ФАО.
Василь Масюк розповів, що є три точки зору стосовно українського Лісового кодексу. Одна з них – діючий Лісовий кодекс дуже хороший, принципово нічого змінювати не потрібно, можна внести незначні правки. Є друга точка зору: український Лісовий кодекс має добру структуру, потрібно виправити те, що в ньому є поганим. І третя точка зору – є потреба написати повністю нову редакцію Лісового кодексу (подальші дискусії протягом двох днів семінару яскраво підтвердили різне бачення оновлення Лісового кодексу).

«В результаті наша робоча група прийшла до контроверсійного висновку: наша роль – допомогти уряду по великому рахунку з консалтингом, тобто ми напрацьовуємо проєкт Лісового кодексу і віддаємо це уряду, парламентському комітету, Міндовкілля і далі вже вони повинні прийняти рішення, що з того використати і як», – пояснив Василь Масюк.

Експерти прийшли до розуміння, що будуть рухатися двома паралельними шляхами:

1. Постатейний аналіз поточної редакції Лісового кодексу України на предмет недоліків і прогалин, написання пропозицій щодо вдосконалення, обґрунтування пропозиції зміни цієї редакції, якщо є потреба, і пропозицій змін до суміжного права.
2. Пропозиція нової редакції Лісового кодексу, структурованого в 6 розділів.   Перший – загальні положення (для цього перекладалися терміни і визначення). Другий розділ – право власності на ліс, який пропонується зв’язати із Земельним кодексом. Третій – збереження лісових ресурсів, четвертий – питання забезпечення суспільства лісовими продуктами і послугами, п’ятий – господарювання в лісі, який би детально регламентував взаємовідносини лісівничого підприємства з лісом як об’єктом. І шостий – лісове урядування, в якому б регламентувалася взаємодія органів влади зі всіма суб’єктами господарювання в лісі.

Під час свого виступу координатор робочої групи з розробки нової редакції Лісового Кодексу, професор кафедри  екологічної економіки та бізнесу НЛТУ України Ігор Соловій детально розповів про те, чому назріла потреба в підготовці нової редакції Лісового кодексу України, про виявлені прогалини і неузгодженості та про результати порівняльного аналізу лісового законодавства країн.

Він розповів, що, крім ключових документів лісової політики ЄС було проаналізовано понад 10 країн Центральної та Східної Європи: це Польща, Литва, Румунія, Латвія, Словаччина, Чехія, Угорщина, Австрія, Німеччина, Данія, Іспанія. Виявилося, що кожна з країн має свої специфічні виклики. Не можна також сказати, що всі країни ефективно імплементували Лісову стратегію ЄС. Серед проблемних питань – узгодження природоохоронних норм, конфліктні ситуації щодо заповідних об’єктів, слабка спроможність контролюючих органів, корупційні ризики, питання незаконних рубок, брак ресурсів для відновлення і моніторингу оселищ, питання покращення стану лісів, екосистемних послуг тощо.

Ігор Соловій представив також методологію дослідження прогалин українського лісового законодавства у контексті лісового законодавства ЄС.

Висновки наступні: в українському законодавстві відсутні механізми сталого ведення лісового господарства; необхідні гармонізація з законодавством та політиками Європейського Союзу, відповідь на глобальні екологічні виклики (основні з яких – зміна клімату та втрата біорізноманіття), оскільки діючий Лісовий кодекс відображає їх лише частково; підвищення ефективності боротьби з незаконними рубками; забезпечення прозорості та відстежуваності рубок; модернізація підходів до лісогосподарювання і планування – у європейському законодавстві застосовується екосистемний підхід, залучення зацікавлених сторін до планування, що викликає потребу оновлення статей у діючому Лісовому кодексі, які стосуються лісовпорядкування і лісогосподарювання, державного урядування, щоб можна було впровадити ці принципи, посилити роль громадськості і забезпечити прозорість; потрібно також створити стимули для приватних власників для сталого господарювання і для інвестування у лісове господарство.

Право власності на ліс

Перш за все, слід одразу сказати, що наведені нижче пропозиції та фрагменти обговорення – це лише невелика частина тих гарячих дискусій, які відбувалися протягом двох днів семінару.
У перший день семінару відбулися чотири великі дискусії: пропозиції покращень до нової редакції Лісового кодексу України висловили представники влади, бізнесу, громадськості та науки.
Під час другого дня заходу члени робочої групи із розробки нової редакції Лісового кодексу представили для постатейного обговорення положення чинного Лісового кодексу України та варіанти їх покращення.

Особливо палкі дискусії розгорнулися стосовно права власності на ліс. Василь Масюк запропонував визначити в новій редакції Лісового кодексу ліс як об’єкт нерухомості, який можна продавати, здавати в оренду, в концесію тощо. Під час подальшого обговорення цієї ідеї йому заперечив Ігор Соловій, розповівши про негативний досвід щодо концесії в Україні та про те, що таку практику у світі застосовують лише постколоніальні держави та ті, які мають дуже великі площі лісів (наприклад, Бразилія та Канада).

Юрій Марчук, голова Товариства лісівників України, зазначив, що ліс згідно статті 13 Конституції України є власністю українського народу і в лісовому господарстві, на його думку, держава повинна займати основну регулюючу функцію щодо всіх власників лісів, тому що ліс з кожним роком буде набирати вагу з точки зору екологічного регулювання кліматичних змін. Він зауважив, що у комунальній власності є понад 1 млн га лісів і запропонував передати їх у підпорядкування з обласних рад до територіальних громад. Також Юрій Марчук вважає, що державі слід підтримати  аграріїв, які хочуть мати ліс на своїй приватній землі, і навів приклад Німеччини, де є 2 млн приватних власників лісів, які мають у власності від 3 до 20 га лісу.
Думку про збереження державної власності на ліси як основної, не заперечуючи при цьому приватної, підтримав і Володимир Коржов, перший заступник директора УкрНДІГірліс ім. П. Пастернака. Він наголосив на довготривалому характері інвестицій в лісову галузь, що є непривабливим для більшості приватних інвесторів, які хочуть отримати одразу «готовий» ліс.

На базовій державній власності лісів наголосила і Алла Оборська, виконавча директорка Асоціації «Національна Система Лісової Добровільної Сертифікації». При цьому, на її думку, слід заохочувати розвиток комунальних та приватних лісів, але новостворених, і в ніякому разі не допускати приватизації лісів, які вже є, а тим більше концесії.
В’ячеслав Олещенко, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, поставив крапку у цій  дискусії, ще раз підкресливши, що в Конституції України йдеться про те, що земля та інші природні ресурси (в тому числі і ліс) є чимось особливим, вони є об’єктами права усього українського народу. «Це – визначення особливого статусу усіх природніх ресурсів – вони ніким не створені. Майно – це те, що хтось створив і тоді ним розпоряджається, як вважає за потрібне», – наголосив В’ячеслав Олещенко.

Проблемні питання і пропозиції покращень до нової редакції Лісового кодексу

Серед інших питань, які піднімалися під час обговорення щодо покращень чинного лісового законодавства, було питання регулювання самозаліснених земель – учасники семінару зазначали, що потрібні чіткі механізми надання в користування самозаліснених земель, можливо, перейняття досвіду європейських країн щодо примусового вилучення земель, де не ведеться господарювання, і передачі їх державі в лісовий фонд.

Присутні говорили і про необхідність перегляду поділу лісів на категорії, необхідності цифровізації галузі, створенні відповідних цифрових реєстрів та цифрових послуг, чіткому розмежуванні дозвільної, управлінської та господарюючої функції між тими органами, хто формує лісову політику і тими, хто її реалізує, зупинялися на проблемі видобутку корисних копалин на землях, де росте ліс (як влучно зауважив Юрій Марчук, в окремих випадках земля під лісом коштує дорожче, ніж земля з лісом), обговорили питання пралісів та створення об’єктів природо-заповідного фонду, проблеми лісового кадастру (застарілі дані, відсутність даних по всіх лісах та інтеграції з земельним кадастром тощо). Розглянули й питання лісовпорядкування, яке потребує оновлення з огляду на сучасні вимоги, як-от ведення наближеного до природи лісівництва та необхідність враховувати наслідки зміни клімату. Сюди і потреба встановити віки стиглості, які повніше враховуватимуть сучасний стан та особливості росту деревостанів, різних за походженням і продуктивністю, диференційовано природним зонам та їхньому функціональному призначенню, адже віки стиглості не переглядалися із з 80-х років, попри зміни клімату та структури лісового фонду.

Ігор Будзінський, начальник управління лісового господарства і відтворення лісів Держлісагентства, висловив низку пропозицій, серед яких від себе особисто він запропонував видавати дозвільні документи винятково на платній основі. «Держава не настільки багата, щоб безкоштовно надавати послуги в ринковій економіці», – сказав він.

Ірина Мацепура, керівниця підприємства ТОВ ВГСМ та депутатка Закарпатської обласної  ради, застерегла від монополії в лісовій галузі, зазначивши, що це ніколи не було ефективним. Вона наголосила на зменшенні обсягів лісозаготівлі по Закарпатській області втричі: за її словами, обсяги рубок впали з 1,2-1,5 млн м³ до 200 тис. м³ станом на 31 травня цього року.

Ірина Мацепура вкотре підняла питання значного соціально-економічного впливу лісової галузі, особливо на людей, які безпосередньо живуть поруч з лісом: за  її словами, 300 тисяч осіб виїхало з Закарпаття під час війни, серед них десятки тисяч працівників лісової галузі. Вона розповіла, що повністю припинили діяльність підприємства первинної деревообробки.

«Минулого року припинилася торгівля дошкою, тепер вимирають ті, хто робили чорнову меблеву заготовку, непогано себе почувають підприємства, які випускають готову продукцію, але їх 15% від загального обсягу», – сказала Ірина Мацепура. Також вона підняла питання складності легалізації діяльності турбаз, бо, хоча рекреаційна діяльність та оренда лісів передбачена чинним Лісовим кодексом, на практиці реалізувати це через бюрократичні перешкоди практично неможливо.

Богдан Цуприк, голова деревообробного і меблевого комітету Європейської Бізнес Асоціації, вкотре наголосив на інтересах бізнесу: деревообробників цікавить наявність, доступність та прийнятна ціна сировини. Він наголосив, що українські ліси, окрім того, що їх потрібно зберігати, мають забезпечувати господарську діяльність на десятки-сотні років вперед при розумному господарюванні та бути джерелом розвитку потужного кластеру. «Деревообробка має бути однією із найпотужніших складових української економіки», – висловив переконання представник деревообробників.

За його словами, ключовим питанням мало б бути збільшення обсягів лісозаготівлі, виходячи з обсягів щорічного приросту, адже порівняно з 20 млн м³ 6-7 років тому наразі при збільшених переробних потужностях ДП «Ліси України» заготовляє 12-12,5 млн м³, інші лісокористувачі – 1-1,5 млн м³.

«Україна – одна з країн, які найменше використовують щорічний приріст в аспекті лісозаготівель. При приросту 40-60 млн м³ в Україні мали б рубати мінімум 35 млн м³ замість менш ніж 14 млн м³ всіма учасниками лісозаготівель», – зазначив Богдан Цуприк, наголосивши, що без лісозаготівель економічна діяльність, яка базується на деревині, є неможливою і невигідною для підприємств і вони, відповідно, не мають якихось бачень свого стратегічного розвитку.

«Відсутність державної політики призводить до того, що держава душить курку, яка мала б нести золоті яйця в одній з найбідніших країн Європи», – підсумував свій виступ голова деревообробного і меблевого комітету Європейської Бізнес Асоціації.

Низку порад і пропозицій щодо розробки нової редакції Лісового кодексу України надав доктор Фолькер Зассе, керівник німецько-українського проєкту «Сприяння плануванню та впровадженню багатофункціонального сталого управління лісами в Україні». Він зазначив, що будь який перегляд Лісового кодексу має спиратися на аналіз недоліків чинного і, на його думку, оскільки діючий український Лісовий кодекс має радянське коріння, то було б доцільно писати нову редакцію з нуля, використовуючи досвід країн ЄС.

Фолькер Зассе запропонував подумати про дерегуляцію, зосередитися на цифровізації, оптимізації адміністрування на основі інформаційних систем, інвентаризації на основі віддаленого зондування землі, оптимізації ключових адміністративних установ, у тому числі наукових, створенні достатньої спроможності лісової політики в державному управлінні, завершенні реєстрації лісів в Державному земельному кадастрі (30% лісі ще навіть там не зареєстровані), забезпеченні належного контролю щодо впровадження Лісового кодексу шляхом ефективного планування лісового господарства, важливості врахування наукової думки у стратегічних цілях лісової політики.

«Держава має втручатися настільки багато, наскільки це потрібно, але не більше і не менше», – сказав він.

«Пріоритет – це захист лісів і друга річ, яку суспільство та держава хотіли би отримати – це деревина, робочі місця в сільських районах, але це має базуватися на ринкових можливостях і сюди не має втручатися держава. Ми би поставили як головне багатофункціональний підхід до управління всіма лісами, по-перше захист лісів і постачання деревини. Ці речі конкурують одна з одною політично, економічно, також в суспільстві є постійна дискусія з цього приводу, тому важливо визначати для всіх лісів їхній внесок до тих чи інших цілей, оптимізація лісової політики, щоб вони були мінімальні, але настільки, наскільки це необхідно», – поділився досвідом Фолькер Зассе.

Він також підкреслив важливість залучення міжнародних експертів до розробки нового Лісового кодексу України, публічність розповсюдження та доступність для коментування, адже важливо, щоб міжнародні експерти з лісової  політики ЄС мали змогу відкоригувати проєкт нового українського Лісового кодексу. Фолькер Зассе зазначив, що проєкт «Сприяння плануванню та впровадженню багатофункціонального сталого управління лісами в Україні» може допомогти у цьому, зокрема, залучивши німецьких експертів з лісової політики ЄС.

Серед висловлених пропозицій до нової редакції Лісового кодексу була також пропозиція змінити порядок сплати рентної плати – не після відводу ділянок, а після фактичної заготівлі деревини, оскільки через сплату ренти наперед вартість кубометра деревини, за словами Юрія Марчука, – космічна.

Юрій Марчук, який брав участь ще у розробці діючого Лісового кодексу, під час свого виступу детально зупинився на цьому питанні, як і на питанні адміністрування податків, адже, на його переконання, місцеві громади мають бути зацікавлені в тому, що в них ліс.
Він зазначив, що в проєкті нового Лісового кодексу навколо дискусії ліс і земля буде дуже багато питань, оскільки  Лісовий, Земельний та Податковий кодекси є тісно пов’язаними. Також Юрій Марчук підкреслив, що новий Лісовий кодекс має слугувати рівномірному забезпеченню деревообробників лісовими ресурсами. Він запропонував розглянути у проєкті нового Лісового кодексу можливість створення лісових культур за карбонові сертифікати, які можуть купити ті, хто викидає в атмосферу лишній вуглець (взагалі питанню екосистемних послуг і механізмів їх впровадження приділили під час семінару значну увагу), підняв питання агролісомеліорації, захисних насаджень з огляду на те, що 50% України до 2050 року потрапить в засушливу зону.

«Економіка лісового господарства повинна бути збалансована і зрозуміла для всіх, тому що коли ми говоримо про ПЗФ, то я задаю питання, а чому прикордонна смуга, яка йде у нас по всій границі Білорусі і Росії, виділена в певну зону і вилучена з територій держаного лісового фонду, не може стати ПЗФ особливого призначення, там же ніхто нічого робити не буде», – сказав під час свого виступу Юрій Марчук.
«В нас випадає цілий ряд лісів, які заміновані. За ці ліси ДП «Ліси України» платить земельний податок, але там не ведеться ніякого господарювання. І таких лісів більше 1,5 млн га», – продовжив він, наголосивши, що має бути пільгове оподаткування для того, щоб утримувати лісову охорону і гасити пожежі в таких лісах, адже, за словами Юрія Марчука, з 22 млрд грн, отриманих від реалізації продукції, в середньому  ДП «Ліси України» сплачує 10,6 млрд грн податків (податкова база становить 48%).
Ірина Грузінська, керівниця сектору «Сільське господарство» Офісу ефективного регулювання BRDO, внесла цілу низку пропозицій щодо покращення Лісового кодексу. Вона пояснила, що у зв’язку із змінами, пов’язаними із скасуванням Господарського кодексу, потрібно врахувати у проєкті Лісового кодексу зміни щодо організаційно-правових форм постійних лісокористувачів, адже поняття постійного лісокористувача втратять актуальність, оскільки ліси, що були у постійному користуванні державних підприємств, перейдуть в оренду на 50 років, а комунальних – на 10.

Ірина Грузінська також зазначила що сертифікат про походження деревини врегульований в українському законодавстві, але не врегульований у Лісовому кодексі як дозвільний документ і це обов’язково потрібно виправити, оскільки це основний експортний документ, по якому відбувається простежуваність деревини. Також, за її словами, повністю змінили повноваження щодо видачі лісових квитків як лісорубних документів і ці нові правовідносини необхідно врегулювати в новому Лісовому кодексі і визначити чіткі процедури щодо їх видачі та відмови видачі. Необхідно також визначити перелік дозвільних документів і удосконалити процедури їх видачі, тому що сьогодні вони не повною мірою відображають ту дійсність, яка є на практиці.
Порадила Ірина Грузінська зробити окремий розділ і щодо простежуваності деревини та боротьбі з незаконними рубками, врегулювання правовідносин по електронному обліку деревини. Окремий розділ – по інвестиційному та бюджетному стимулюванню та стратегічному напрацюванню щодо бюджетного фінансування. Також чітко передбачити повноваження, які врегульовують правовідносини: хто розробляє стратегії, хто – державні цільові програми при формуванні політики і яким чином забезпечуються ці фінансові інструменти. Також слід врахувати нові фінансові інструменти, які пов’язані з СО₂ та іншими інструментами, які сьогодні працюють на карбоновому ринку. Варто також передбачити у проєкті нового Лісового кодексу окремий розділ щодо збору даних про ліси, якими мають обмінюватися країни, і ці дані мають бути доступними для громадськості.

Загалом семінар продемонстрував широкий спектр думок та підходів до вдосконалення лісового законодавства, адже завжди є дискусія, що таке ліс – це екосистемні функції, це господарське використання чи відведення лісів під природорохоронний фонд, проте усі учасники заходу погодилися, що нова редакція Лісового кодексу має базуватися на залученні зацікавленних сторін, розмаїтті думок і забезпечення справедливості.
На завершення хочеться навести слова Мар’яни Островської, завідувачки сектору міжнародних відносин, науки та зв’язків з громадськістю Держлісагентства, яка під час свого виступу сказала, що нова редакція Лісового кодексу – це все ж таки спроба відповісти на виклики часу, але не менш важливо, щоб ці відповіді були виважені, науково-обґрунтованими і надзвичайно важливо, щоб їх підтримувало саме суспільство.

Нова редакція Лісового кодексу повинна закласти інституційні зміни, які враховують рекомендації науки і в тому числі найкращі міжнародні практики, адже Лісовий кодекс – це не лише юридичний документ, а ціннісний орієнтир для держави з опорою на факти та інтереси майбутніх поколінь. Саме тому, якщо є пропозиції до статей Лісового кодексу, організатори просять їх надсилати Василю Масюку на електронну адресу vasyl.masyuk@fao.org.