Міжнародний день рідної мови
21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови – день, що нагадує нам: мова – це не просто засіб спілкування. Це код нації, її пам’ять, її сила та її гідність. Для українців рідна мова – це голос Тарас Шевченко, що кликав до свободи, це слово Леся Українка, сповнене незламності, це думка Іван Франко, що формувала свідомість нації. Українська мова пережила заборони, утиски, русифікацію – і вистояла. Сьогодні вона знову проходить випробування.
Мова під час війни – це питання гідності та безпеки
В умовах повномасштабної війни значення української мови зростає в рази. Це не лише про культуру — це про спротив, самоідентифікацію й солідарність. За українське слово на тимчасово окупованих територіях наших воїнів і мирних людей переслідують, катують і навіть страчують. Людей карають за українські книжки, за навчання дітей українською, за пісню чи прапор. Саме тому говорити українською сьогодні – це не просто вибір, а свідома позиція.
Мова – це теж фронт. Коли ми обираємо українську в побуті, на роботі, у медіа та в освіті, ми підтримуємо тих, хто боронить нашу державу. Ми не підтримуємо мову окупанта – ми підтримуємо своє.
Чому це важливо саме зараз?
- Мова формує національну єдність.
- Мова зміцнює інформаційну безпеку.
- Мова є знаком поваги до тих, хто віддав життя за Україну.
- Мова – це духовна зброя народу.
Кожне українське слово сьогодні звучить як акт гідності. Кожна розмова українською – це маленький внесок у спільну перемогу.
Як ми можемо підтримати українську мову?
- Свідомо переходити на українську в повсякденному житті.
- Підтримувати українську книгу, музику, кіно та освітні проєкти.
- Навчати дітей любити й поважати рідне слово.
- Створювати україномовний контент і поширювати його.
Мова – це наш корінь і наша сила. Вона вистояла століття – вистоїть і тепер. Бережімо її, розвиваймо її, говорімо нею щодня.
З Днем рідної мови! Нехай українське слово звучить вільно – у кожному домі, у кожному серці, у вільній Україні.