Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства НУБіП України готує фахівців лісової галузі вже майже сто років. Однією з перших дисциплін, що знайомить студентів з основами майбутньої професії, є лісові культури та відтворення лісів – наука, яка поєднує в собі теорію і практику лісовирощування, питання насінництва, розсадництва, природного лісовідновлення та лісової меліорації. Саме ця дисципліна закладає у майбутніх лісівників розуміння того, як формується ліс, від якого насіннєвого зерна чи однорічного сіянця до могутнього деревостану, що служитиме наступним поколінням.

Понад 120 років лісокультурної спадщини

Штучне лісовідновлення на землях станції розпочалося ще наприкінці ХІХ століття. З тих перших культур збереглося 18,2 гектара унікальних насаджень, що є справжніми живими пам'ятками лісівничої науки. Загалом за весь час функціонування підприємства викладачами інституту та науковцями станції закладено близько 12 тисяч гектарів дослідних лісових культур – масиви, де кожен ряд дерев є результатом наукового задуму, ретельного спостереження і практичного досвіду.

Перший науковий об'єкт на цих землях закладено ще у 1893 році – професором І.А. Нікітіним. З того часу тут працювали видатні вчені: Є.В. Алєксєєв, З.С. Голов'янко, академік Г.М. Висоцький, В.Е. Шмідт, П.Г. Кальной, Б.Й. Логгінов, М.І. Гордієнко, М.І. Ониськів, В.М. Маурер та багато інших. Результатами досліджень на базі станції захищено 9 докторських і 34 кандидатських дисертації.

Де студент стає дослідником

Особливістю навчального процесу в інституті є те, що під час проходження практики студенти працюють безпосередньо на стаціонарних дослідних об'єктах, закладених кафедрою відтворення лісів та лісових меліорацій у різні історичні періоди — від довоєнних до сучасних. Це не просто екскурсії лісом: молоді люди долучаються до живих науково-виробничих об'єктів, де вчаться спостерігати, вимірювати, аналізувати й робити висновки на матеріалі, що нараховує десятки років спостережень.

Серед найцінніших таких об'єктів – культури сосни звичайної різної початкової густоти, закладені ще навесні 1940 року: від 2,5 до 30 тисяч рослин на гектар. Попри воєнні роки та відсутність догляду, культури вижили, а з 1951 року на постійних пробних площах ведуться систематичні вимірювання. Ці насадження дають змогу безпосередньо побачити, як початкова густота визначає подальший ріст, продуктивність та стійкість соснового лісу.

Неперевершеним об'єктом є еколого-географічні культури сосни звичайної, закладені навесні 1981 року за ініціативи професора П.Г. Кального. У них представлено 10 різних кліматипів сосни з різних регіонів України та сусідніх країн – від степових до поліських і лісостепових. Тривалі спостереження показали, що місцевий київсько-поліський кліматип забезпечує найвищу висоту (17 метрів у 38-річному віці) і найкращу збереженість. Нині ці культури використовуються для вивчення впливу глобальних змін клімату на ріст сосни – питання надзвичайно актуальне в умовах потепління, що фіксується в регіоні останніми роками.

Окремою сторінкою є дослідження природного лісовідновлення. Науковий об'єкт, закладений у 2010 році на свіжому зрубі площею 2,25 гектара після суцільної рубки 101-річного соснового насадження, став стаціонаром для вивчення того, як самосів сосни з'являється, виживає і формує майбутній ліс. Протягом десяти років тут фіксували, як на зрубі спершу з'явилося понад 48 тисяч однорічних сходів на гектар, як їхня кількість поступово зменшувалась унаслідок конкуренції та природного відбору, і як зрештою сформувалося стійке покоління молодого лісу. Дослідження підтвердили: в урожайні роки після зимових рубок природне поновлення сосни в умовах Київського Полісся цілком здатне забезпечити відтворення продуктивних сосняків без додаткового втручання людини. Цей об'єкт щороку слугує майданчиком для виїзних науково-практичних семінарів зі слухачами магістерських програм.

Наука, що передається з покоління в покоління

Кафедра відтворення лісів та лісових меліорацій спільно з науковцями станції закладала об'єкти протягом усього ХХ і на початку XXI століть. Серед них – дослідження впливу мінеральних добрив на ріст культур, вивчення способів підготовки зрубів, оцінка ефективності різних схем змішування деревних порід, піднаметові культури та плантації тополі й верби. Широта тематики – від елітного насінництва до безсучкового вирощування деревини – відображає весь спектр завдань, що стоять перед сучасним лісівництвом.

Загалом із близько 800 науково-дослідних і досвідно-виробничих об'єктів, створених за ініціативи кафедри, понад 300 зберегли своє наукове значення до сьогодні. Кожен із них – це не тільки джерело нових знань, а й живий урок для студента, який вперше приходить до лісу не просто як відвідувач, а як майбутній фахівець.

Лісокультурна спадщина Боярської ЛДС – це більше ніж архів минулого. Це жива наукова традиція, що з'єднує покоління лісівників і дає молодому фахівцю те, чого не можна знайти в жодному підручнику: відчуття часу, розуміння природи і відповідальність за ліс, що зростає.

The link has been copied!