Еколого-географічні культури – унікальний об’єкт для комплексних лісівничих досліджень та навчально-наукової роботи студентів НУБіП України

З року в рік дослідниками кафедри та науковцями станції проводяться комплексні дослідження з вивчення впливу глобальних змін клімату на ріст і стан представлених географічних кліматипів сосни звичайної свіжосуборового едатопу. Про унікальність науково-дослідного об’єкта еколого-географічних культур сосни звичайної, цікаву 40-річну історію та власний досвід у його створенні, розповів Віктор Мельхіорович:
«У 1980-1981 рр. проводився збір насіння сосни з природних насаджень 60-80-річного віку у 10 кліматипах, з яких 8 українських природно-кліматичних регіонів (Волинський, Житомирський, Чернігівський, Львівський, Київський, Сумський, Луганський), по одному в Гомельській області Білорусі і Воронезькій області Росії.
У збиранні шишок прийняли участь як науковці Боярської ЛДС – Ониськів М. І., Жук О. Г., так і науково-педагогічні працівники кафедри лісових культур – Маурер В. М., Бровко Ф. М., Корецький Г. С. та інші.
З отриманого насіння виростили сіянці сосни на розсаднику Мотовилівського лісництва Боярської ЛДС, які у подальшому були використані для створення еколого-географічних культур на розкорчованому зрубі з схемою розміщення садивних місць 2×0,5 м. Вирощені однорічні сіянці висадили студенти першої та другої групи 3 курсу лісогосподарського факультету 1983 року випуску вручну під меч Колесова».
Мета закладення об’єкта – дослідження спадкових властивостей, росту та розвитку різних географічних кліматипів сосни звичайної в умовах свіжого бору Київського Полісся. З моменту закладення науково-дослідного стаціонару щорічно за участі студентів проводять інвентаризацію та моніторингові роботи.
На основі вивчення кожного кліматипу та росту приживлюваності еколого-географічних культур, створених насінням з різних районів можна визначити межі можливого переміщення насіння основних лісотвірних видів.
Дослідження 2003 року показали, що насадження всіх 10 варіантів географічного походження у віці 22 роки зростали за 1а класом бонітету, мали високу повноту (від 0,91 до 1,21) і запас деревини від 197 до 264 м3·га-1.
У цілому, крім культур з місцевого насіння, перевагу за збереженістю і продуктивністю спостерігали у кліматипів північного, поліського походження, на яких збереженість рослин досягала 65-79 %, тоді як у решти вона коливалася від 57 до 65 %.
У 2006 і 2011 роках проводили чергові обліки в еколого-географічних культурах. За отриманими даними за останні 6 років у частини кліматипів підвищилась інтенсивність росту і вони характеризуються Іb класом бонітету, а зниження бонітету від Ia до I класу відбулося лише у деревостані гомельського походження. Найвищими показниками запасу відзначається деревостан з місцевого насіння, трохи нижчими – насадження чернігівського походження.
Магісти ННІ лісового і садово-паркового господарства під керівництвом Віктора Мельхіоровича мали нагоду долучитися до проведення досліджень у межах одного із унікальних об’єктів лісокультурної спадщини, який розташований на території лісового фонду ВП НУБіП України «Боярська ЛДС».